Бичок-рижик звичайний

Neogobius platyrostris platyrostris (Pallas, 1814)

Ряд: Окунеподібні Perciformes

Родина: Бичкові Gobiidae

Таксономічна характеристика

Один з 4 підвидів виду у фауні України.

Статус

4 категорія.

Поширення

Чорне море (уздовж

південних берегів Кримського п-ва - від м. Алушти до масиву Карадаг). Водиться також біля Чорноморського узбережжя Кавказу.

Місця перебування

Біля берегів відкритого моря у смузі прибою, поблизу дна серед кам'яних виступів, брил і уламків.

Чисельність

Трапляються поодинокі особини як прилов до інших видів бичкових. У 70-х рр. 20 ст. при добуванні ставними знаряддями налічувалося до 10 особин в одному улові.

Причини зміни чисельності

Порушення біотопів через забруднення води, зокрема, під час намивання пляжів; надмірний вилов бичкових, у т. ч. гарпунними, острожними знаряддями тощо.

Особливості біології

Ранньої весни з місць зимівлі переміщується до берега на менші глибини для нагулу і розмноження. Довжина плідників 8, 4-16 см, маса 13, 7-77 г. Статевозрілим стає у 2-річному віці за довжини тіла 8-9 см і маси 6-8 г. Нереститься у квітні - травні. Співвідношення самців і самок у популяціях однакове. Плодючість бл. 900 ікринок, відкладає їх порціями майже біля урізу води на гальковому дні, помірно зарослому водоростями. Iкру й ранню молодь охороняє самець у «гнізді», яке він будує під камінням. Живиться ракоподібними, червами, молюсками і мальками ін. риб.

Розмноження у неволі

Не проводилося.

Заходи охорони

Не здійснювалися. Треба заборонити вилов як мінімум на 8 років, у т. ч. гарпунними та острожними знаряддями;

виявити місця перебування підвиду і встановити там заповідний режим; розширити акваторію Карадазького природного заповідника.

Джерела інформації

Световидов А. Н., 1964; Пинчук В.И., 1977; Смирнов А. И., 1986. А. I. Смирнов.