Ковила Граффа
Stipa grafiana Stev. (S. pulcherrima auct.)
Родина: Тонконогові (Злакові) Poaceae (Gramineae)
Наукове значення
Євразійський степовий вид.
Статус
3 категорія.
Поширення
Лівобережний Лісостеп і Лівобережний Степ (особливо Запорізька, Донецька та Луганська області). В ін. районах Лісостепу та Степу трапляється дуже рідко. Вид поширений у степовій зоні Євразії (до Зх. Сибіру й Алтаю).
Місця зростання
Степи, відслонення карбонатних порід; іноді серед чагарників і на галявинах байрачних лісів. Подекуди виступає домінантом петрофітно-степо-вих фітоценозів.
Чисельність
Локальні популяції досить численні, але на ділянках, які доступні для худоби, вид трапляється спорадично. Заг. кількість особин неухильно скорочується.
Причини зміни чисельності
Руйнування екотопів внаслідок надмірного випасання худоби, розорювання земель, гірничих виробок.
Загальна характеристика
Багаторічна трав`яниста рослина. Утворює великі щільні дернини. Стебла завдовжки 40-90 см, голі. Листки завширшки до 3 мм, нещільно вздовж складені, зовні голі, гладенькі або шорсткі від густих шипиків і сосочків, зсередини - щетинистоволосисті. Волоть завдовжки 15-20 см, вузька, стиснута. Остюк завдовжки 50 см, перистий. Цвіте у травні - червні. Плодоносить у червні. Розмножується насінням. Ксерофіт. Рослина стійка до помірного пасовищного навантаження та періодичного випалювання.
Заходи охорони
Охороняється в Луганському (відділи Стрільцівський Степ, Провальський Степ) та Українському степовому (відділи Хомугівський Степ, Кам`яні Могили) природних заповідниках, а також у пам`ятці природи загальнодержавного значення Касова Гора. Вирощують у Донецькому ботанічному саду НАН України. Слід виявляти нові місцезнаходження виду та брати їх під охорону, контролювати стан популяцій. Рекомендується вирощувати у ботанічних садах.
Джерела інформації
Флора УРСР, 1940; Чопик В. І., 1970, 1978; Флора Европейской части СССР, 1974; Красная книга СССР, 1975; Клоков М. В., Осычнкж В. В., 1976; Цвелев Н. Н., 1976; Злаки Украины, 1977; Лавренко Е. М., 1980; Кондратюк Е. Н., Бурда Р. И., Остапко В. М., 1985; Зеленая книга Украинской ССР, 1987. В. С. Ткаченко.